Білоруська машина пропаганди є всеохоплюючою. Заходи впливу тут розраховані на всі сегменти суспільства. Звертаючись до симпатиків Олександра Лукашенка, пропагандисти вихваляють унікального лідера й не менш унікальну модель держави. Супротивників – залякують і демотивують. Але навряд обидва методи можуть справити реальне враження на білорусів, які є політично нейтральними. За даними Chatham House на березень 2023-го, таких у Білорусі – 33%. Тим часом, у виборчих кампаніях перемагають саме ті, хто, окрім ядерного електората, зможе перетягнути на свій бік так зване «болото». Тому державна пропаганда Білорусі намагається боротись за суспільну підтримку режиму саме завдяки політично байдужим білорусам. І, схоже, їй потроху це вдається, пише білоруський оглядач Петро Парфененко в матеріалі для Media IQ
Санкції проти білоруської держави, а також економічні проблеми РФ як головного партнера боляче б’ють по білоруській економіці. Проти інакодумців проводять жорсткі репресії, а в Україні точиться кровопролитна війна, де Білорусь є співагресором. Втім, білоруській владі вдалося виокремити кілька базових напрямків, які дозволяють заливати вуха «нейтралів» солодким єлеєм.
Чарка-шкварка-інамарка, абы не было вайны!
Краще за інших цей наратив сформулював екс-глава МВС Юрій Караєв, який в ефірі «Білорусь-1» чітко підкреслив важливість для щастя громадян базових потреб: «Наші люди післе 2020-го року розібрались, що головне після їжі – це спокій і безпека, можливість безтурботно ростити своїх дітей. Над нами мирне небо, ми не боїмося наразі HIMARS… Я вже забув про вуличні пограбування! У нас раптом що – одразу міліція, внутрішні війська, і камери вже всюди». Упор на базові потреби та безпеку – цілком логічний хід під час роботи з тими, кого слабо хвилюють більш високі щаблі в пирамиді Маслоу. І ці аргументи ще більш переконливі на тлі війни «за парканом» – з реальними загрозами голоду та смерті, закарбованими в історичній пам'яті білорусів.
«Лучше Лукашенко Саня, чем на русском танке Ваня»
Торгова марка «мирне небо» має й інші бренди. Наприклад, «російська загроза» зі слоганом «Лучше Лукашенко Саня, чем на русском танке Ваня». В текстах білоруської держпропаганди і прямо, і між рядками ще з 2014 року прозирає теза про російську загрозу: якщо Білорусь відвернеться від Росії і влаштує свій Майдан – то отримає і свій Донбас у вигляді якоїсь Вітебської Народної республіки. А якби переміг протест у 2020-му – Могильов спіткала б доля Маріуполя. Тому лише збереження формально незалежної країни в російській обоймі під чуйним керівництвом Лукашенка – єдиний безпечний варіант.
Поганий Захід – перспективна Росія
Держпропаганда активно працює над очорненням Заходу. Два найпопулярніші наративи 2022-го – один із дискредитацією західних країн, інший про загрозу для Білорусі з їхнього боку – жодного разу не опустилися протягом року нижче 4-го місця у топі. І лише у складі перспективної «Великої Росії» та «російського світу» у Білорусі є світле майбутнє. Успіхи білорусько-російської інтеграції обіцяють країнам чудові перспективи. Зовнішня політика Росії справедлива та оборонна, їй просто довелося напасти на Україну, кажуть державні ЗМІ. А ось країни Заходу, за їхньою версією, – неонацистські та неоколоніалістські. Ба більше – на Заході ж ще й жити неможливо! ДержЗМІ постійно розповідають про жахіття тамтешнього життя, показуючи їх на контрасті з безпечною й ситою Білоруссю.
Якщо не він, то хто?
Впливаючи на «нейтралів», держпропаганда виводить з фокусу Лукашенка, який дискредитував себе і поведінкою під час ковіда, і репресіями, і просто трьома десятками років при владі. І заходить із флангу: просто немає варіанта краще. Конкурентів нинішньому очільнику країни нема, тому що інші – шмаркачі (ну і, на додачу, зрадники), а слов'янам потрібна «сильна влада». Цю ж тезу повторює, наприклад, телеведучий Ігор Тур: мовляв, «для слов'янської душі найкраща форма управління – це абсолютна монархія».
Насамкінець зауважимо: згідно з свіжим дослідженням «Білоруського трекера змін», у суспільства є запит суспільствана довіру до держави, і ця довіра зростає. Якщо ця динаміка не випадкова й не пов’язана зі змінами в структурі вибірки, найбільш ймовірно, що вона пов’язана саме з закріпленням відчуття стабільності на тлі військової катастрофи, що відбувається в Україні та Росії, кажуть соціологи.
Втім, поки Лукашенку вдається перетягувати «болото» під себе.