Білорусь як тилова база Росії: озброєння — є, людей бракує

Після років глибокої військової інтеграції з Росією Білорусь уже не просто політичний союзник Москви, а повноцінна тилова база її армії. Від виробництва комплектуючих до ремонту техніки, від логістики до спільних навчань — Мінськ дедалі щільніше вшивається у військову машину Кремля.

Проте в травні 2025 року в цьому механізмі виникла тріщина: різкий стрибок кількості відкритих вакансій на оборонних підприємствах Білорусі. За деякими позиціями — у 7–10 разів у порівнянні з квітнем. Це сигнал не лише про масштабне розширення виробництва, а й про кадрову кризу.

Озброювати є кому, але працювати нікому

Значна частина вакансій припадає на технічні спеціальності: слюсарів, токарів, електриків, інженерів. Також активно шукають прибиральників, кухарів, водіїв — це свідчить про запуск нових змін або виробничих ліній. Частина вакансій з’являється повторно — роботодавці не можуть знайти кандидатів навіть на базові посади.

Причини кадрової нестачі — комплексні:

• Зростання замовлень від російського ВПК, особливо на оптичні приціли, шасі для ракетних комплексів, мікросхеми та запчастини для літаків.

• Небажання фахівців працювати в оборонці з моральних або політичних причин.

• Масова трудова міграція, зокрема серед молоді та досвідчених спеціалістів.

• Демографічна криза: кваліфікованих робочих просто бракує.

Оборонка — як опора режиму і валюти

На фоні санкцій в інших галузях влада робить ставку саме на ВПК. Військові підприємства не лише завантажені роботою, але й приносять валюту — у 2024 році окремі компанії, як-от “Інтеграл”, демонстрували понад 40-кратне зростання прибутків.

Проте весь цей ріст упирається в одну річ: людський ресурс. Без нього не буде ані гвинтівок, ані ракет. І якщо тенденція нестачі персоналу збережеться, влада може вдатися до:

• адміністративного примусу (рознарядки, мобілізаційні контракти),

• залучення іноземної робочої сили (зокрема з Азії),

• трудової повинності під приводом "державного пріоритету".

Що це означає для України та Заходу?

Білорусь залишається тилом Росії не тільки на карті, а й у промисловості. Її підприємства — частина військової інфраструктури Кремля.

Кадровий дефіцит — це одна з небагатьох вразливих точок цієї співпраці. Поки Захід обмежує поставки компонентів, внутрішня криза персоналу може вдарити по темпах виробництва.

Саме тому цільовий санкційний тиск на білоруський ВПК і логістику — критично важливий. Його слід синхронізувати з українськими та європейськими обмеженнями.

Військове поглинання Білорусі Росією триває. Але ріст не завжди дорівнює силі. За розширенням білоруського оборонного сектора стоїть не стільки розвиток, скільки виклик — нестача людей. І саме ця слабкість може дати шанс на стримування.