9 травня: пам’ять, скорбота та виклики сучасності

9 травня — це дата, пронизана пам’яттю та болем. Це не просто день у календарі, а нагадування про втрати, яких зазнала Білорусь, не будучи ані агресором, ані прихильником конфлікту під час Другої світової війни.

За оцінками істориків, третина населення країни (понад 2 мільйони осіб) загинула під час окупації, міста перетворилися на руїни, а покоління зникли без сліду.

Попри ці факти, політичні реалії у Білорусі впливають на сприйняття цієї дати, перетворюючи пам’ять про жертви війни з морального орієнтира на суто історичний факт, а трагедію — на “свято Перемоги”. Минуле згадується, але без висновків, які допомогли б уникнути нових конфліктів.

У цей день висновок один: не повторити помилок минулого. Історія говорить голосно — якщо її слухати. Вона попереджає, благає, нагадує: ніщо не має права знову поставити під загрозу життя цілого народу.

Сьогодні, коли на білоруській землі розміщують ядерну зброю, ракетні комплекси, коли лунає ворожа риторика, що виправдовує агресію, народи знову змушені жити в тіні війни. Слова, що мали б об’єднувати, перетворюються на інструмент розколу. Історія, яка мала б бути пересторогою, використовується як виправдання для нових конфліктів.

Кожен, хто обирає шлях війни, має пам’ятати: вона забирає мільйони, руйнує, спустошує. Мир — це не просто відсутність вибухів, це свідомий вибір, що не дозволяє трагедії повторитися.