top of page

Мова та історія є визначальними для Білорусі - Кабанчук



Чому питання ідентичності є визначальним і що робити білорусам в еміграції та на батьківщині? Про це та інше в бліц-інтерв’ю із членом ЦБК, заступником командира полку імені Кастуся Калиновського Вадимом Кабанчуком.


Пане Вадиме, чому історія та білоруська мова є такими важливими. Яка різниця, якою мовою розмовляти?


Все досить просто. Послухайте промову Путіна від 24 лютого та інші його виступи. Там на першому місці завжди наратив про якусь історичну обумовленість, про «історичні землі», про захист російської мови. Путін прямо каже, що Російська імперія не має кордонів. Вона там, де звучить російська мова. Так званий захист Донбасу Росією, що перетворив його на руїни, починався як «захист» російськомовного населення. Те ж саме з історією. В російському варіанті немає історичної правди. Їхня історія - це суцільний міф, фейк. Але саме ним обґрунтовується війна і право на володіння в тому числі і Білоруссю.


Отже, виходить, що полк Калиновського, це свого роду антидот проти російського історичного наративу?


Так, з одного боку ми є ідеологічним тригером. Адже повстання під проводом Калиновського в Білорусі було антиросійським, проти імперії і царизму. Після його подавлення, величезна частина білоруської національної еліти була знищена. Імперія фактично провела геноцид білоруської еліти. Це вплинуло на подальше становлення нації. Імперія нам підрубала коріння. Але якби не було Калиновського, не було б БНР. Далі Більшовики були вимушені піти на створення окремої білоруської республіки в складі союзу. А зрештою, це призвело до незалежності 1991 року. Але тепер вона знову під загрозою.

Однак, крім ідеологічного, наш полк має і практичний сенс. Ми – є ядром майбутньої визвольної армії Білорусі. Коли настане час і стане потреба, тисячі білоруських добровольців, які пройшли сучасну реальну війну, стануть вирішальним чинником нової Білорусі.


Так, але однієї чи навіть десяти тисяч бійців замало.


Білоруси, які виїхали і ті, що залишилися на території республіки мають зрозуміти і прийняти для себе той факт, що доля батьківщини у їхніх руках. Визволення Білорусі можливе лише за умови загальної народної підтримки. І в цій ситуації кілька тисяч боєздатних добровольців стануть організаторами і керівниками на самих важливих напрямках. Однак, є речі, які білоруси можуть і мають робити уже сьогодні.


Що конкретно ви маєте на увазі?


Для початку треба розширювати вживання білоруської мови. Не бійтеся, що спершу не вийде правильно. Говоріть між собою білоруською. Сьогодні, це є чіткий маркер нової Білорусі, нової ідентичності. В Білорусі зараз занадто багато російського мови, естради, телебачення. Але це все є атрибутами країни агресора, країни – терориста. Білоруська мова і культура, натомість, дуже глибока і рідна. Кожен білорус за паспортом, має стати білорусом за духом. Потрібно проводити культурну, мовну деокупацію. Це вибір і чин кожного із нас.


Які ще кроки варто робити білорусам?


Коли людина прийняла білоруську сторону, вона має стати її промоутером. Включатися в інформаційну роботу, читати дивитися You-tube білоруською, поширювати відповідний контент. Для початку можна поширити своїм близьким ось це інтерв’ю. Кожен крок важливий. Вода камінь точить.

У мене, коли є хвилина, я проглядаю канал «Будьмо білорусами». Там цікавий і якісний контент про нашу історію. Люди роблять велику роботу. Але канал має лише 18 тисяч підписників. Відео набирають 5-6 тисяч переглядів. А нас – білорусів є 9 мільйонів. І це ганебна ситуація. Такий канал повинен мати як мінімум мільйон підписників. Треба підтримувати такий контент, ділитися ним. Це ж так просто! Чому ми це не робимо? Це не зроблять українці чи поляки за нас. Підтримувати білоруське інформаційне поле. Щоденно. Доля Білорусі в руках білорусів. Треба це зрозуміти.


Що ви очікуєте у найближчому майбутньому?


Росія програє цю війну і ослабне. Зменшиться їхня можливість впливати на Білорусь. Режим теж довго не утримається. Цивілізований світ не погодиться на подальше існування «мавпи з гранатою» в центрі Східної Європи. Жодні серйозні довгі інвестиції в Польщу, Литву і Україну неможливі, коли плече безпеки через білоруський режим настільки коротке. Коли російські танки і ракети будуть стояти у безпосередній близькості до цих країн.

Зміни однозначно будуть і ми маємо до них готуватися. Військово, інформаційно, розширювати власну мову та ідентичність. Для Білорусів вибір не великий: або стати нацією і суб’єктом власної долі, або розчинитися в «російському мірі» і зникнути. Ми – Полк Калиновського свій вибір зробили. Щодня у підготовці і збройній борні за білоруську ідею. Приєднуйтесь до нас, або робіть на своєму місці справу в ім’я свободи Білорусі.


Кожен білорус має щоденно питати себе: що я сьогодні зробив для Білорусі? І кожного дня робити. І результат буде. Бо неможливо спинити ідею час якої настав.

bottom of page