Білоруській Визвольній Армії бути!

Українська держава в особі Президента зрушила тектонічні плити на білоруському треку. В певному сенсі було визнано білоруський опозиційний уряд у вигнанні. Володимир Зеленський більш ніж чітко показав і заявив: білоруський напрямок перестає бути маргінальним.

Українські служби та інституції, які роками діяли розрізнено й часто суперечили одна одній, нарешті отримали тут політичну оцінку і зрозумілий вектор дій.

Ми переконані: на цьому етапі варто рухатися далі й уже всерйоз ставити питання про створення Білоруської Визвольної Армії.

Білоруські добровольці з нами з самого початку — з Майдану і гібридної війни 2014 року. Білоруські підрозділи обороняли Гостомель, Ірпінь і Київ у перші дні повномасштабного вторгнення. Вони воювали під Бахмутом, на Запоріжжі, Донбасі, Курщині — на більшості ділянок фронту. І воюють там досі.

Було багато сподівань, енергії й реальної роботи з українського та білоруського боків. Але роками ця енергія гасилася об стіну байдужості, а подекуди — прямої протидії. При тому, що всі все розуміли: вільна Білорусь — це наш прямий стратегічний безпековий інтерес.

А тим часом режим, який перетворив Білорусь на концтабір і російський військовий плацдарм, включив сотні білоруських підприємств у російську оборонку. Під боком України було розміщено російські ракетні системи, а білоруська інфраструктура використовується для запуску та супроводу «Шахедів» по українських містах.

Паралельно режим почав виходити з міжнародної ізоляції. А кількість громадян Білорусі, які воюють проти України на боці Росії, перевищила кількість білоруських добровольців у складі Сил оборони України.

Ось такі практичні результати багаторічної інерційної політики. Ми втратили не лише час — ми втратили спроможності. За наявності чіткої стратегії та зрозумілих механізмів кількість білоруських бійців у складі Сил оборони могла бути значно більшою. Білоруси — дисципліновані, технічно грамотні люди: дроноводи, айтішники, водії, медики, бійці. Коли існував реальний потік таких людей, Україна його, по суті, сама перекривала.

Сьогодні масового потоку вже немає. Як і особливої довіри. Але бажання створити Білоруську Визвольну Армію в середовищі добровольців збереглося. Є ідеологія, айдентика, штандарти, навіть парадна форма. Є політична надбудова — уряд у вигнанні.

Україна та її партнери по Люблінському трикутнику — Литва і Польща — цілком здатні сприяти створенню Білоруської Визвольної Армії. Коли режим у Москві захитається, похитнеться і режим Лукашенка. Саме тоді з’явиться вікно можливостей для БВА — зайти в Білорусь і зробити так, щоб трикутник став чотирикутником.

Щоб російський полігон і генерал-губернаторство, з яким у нас 1008 кілометрів кордону, перетворилися на вільну, незалежну, культурно близьку й дружню до України державу — Білорусь.

Віримо, так воно і буде!

Слава Україні!

Жыве Беларусь!

Максим Плешко