Ключові компанії білоруської «вагонної логістики» війни досі не під санкціями

Минуло понад три роки від початку повномасштабної агресії Росії проти України, але низка білоруських і російських компаній, які безпосередньо брали участь у забезпеченні вторгнення, досі не потрапили під міжнародні санкції. І це попри те, що їхню роль у логістиці російської армії докладно підтверджено документами та судовими матеріалами.

З січня по квітень 2022 року через територію Білорусі пройшли десятки тисяч російських військових і сотні тонн техніки. За цей час Білоруська залізниця (БЖД) перевезла 11 889 вагонів із воєнними вантажами загальною масою понад 229 тисяч тонн, зокрема 730 вагонів з особовим складом.

Ці перевезення відбувалися під прикриттям спільних навчань «Союзна рішучість — 2022». Але після їх завершення російські війська не залишили територію Білорусі — навпаки, саме звідти почався наступ на північ України.

Формально перевезення оформлювалися як комерційні операції. Та на практиці логістику централізовано організовувало Міноборони РФ у співпраці з Міноборони Білорусі. Представники російських військ перебували в білоруському Міноборони, входили до спільної групи та фактично повністю контролювали процес планування і керування перевезеннями.

Розслідування Спільноти білоруських залізничників (посилання 1, посилання 2) показали всю ланку взаємодії логістики агресора з білоруськими компаніями. Ключовим виконавцем з білоруського боку стало унітарне підприємство «Белінтертранс — транспортно-логістичний центр» (БТЛЦ) — дочірня структура БЖД. Саме ця компанія брала на себе зобов’язання забезпечувати перевезення вагонами, оформлювати документи, погоджувати тарифи й повертати рухомий склад власникам.

Для зручності російських замовників у Москві працювала «дочка» БТЛЦ — ТОВ «Белінтертранс-Москва», яке укладало договори з Міноборони РФ та посередниками, проводило фінансові розрахунки й контролювало рух вагонів. Ці «посередники» — російські компанії ТОВ «Промдеталь» і ТОВ «Пульсар». Через них проходили платежі та оформлювалися контракти. Усі ці схеми були покликані спростити військову логістику, щоб Міноборони РФ мало справу лише з одним агрегатором.

У 2023 році між «Белінтертранс-Москва» і «Промдеталь» розгорівся комерційний конфлікт. Білоруська компанія вимагала погасити борг за простій вагонів і додаткові послуги на суму понад 57,9 млн російських рублів (еквівалент близько 840 тис. доларів на той час). Судові розгляди тривали майже два роки, і лише у лютому 2025 року касаційна інстанція остаточно підтвердила стягнення боргу на користь «Белінтертранс-Москва». «Промдеталь» виплатила борг, штрафи й пеню — загалом понад 872 тис. доларів у рублевому еквіваленті. Цікаво, що в ході процесу «Промдеталь» уже встигла змінити назву на «Промстроймаш».

Фактично ці суди додатково підтвердили: БЖД і її «дочки» були глибоко інтегровані у військову логістику РФ та отримували прибуток від вторгнення. Але жоден із цих фактів не призвів до того, щоб ключові компанії потрапили під санкції провідних західних країн.

Хто досі без санкцій

Попри всю наведену інформацію, санкції залишаються частковими або відсутні взагалі:

• Білоруська залізниця (БЖД) — під санкціями лише України та Канади, немає санкцій ЄС, США чи Великої Британії;

• БЖД — Белінтертранс (БТЛЦ) — санкції запроваджені тільки Україною;

• Белінтертранс-Москва — взагалі без обмежень;

• ТОВ «Промдеталь» (нині перейменоване на «Промстроймаш») — без санкцій;

• ТОВ «Пульсар» — без санкцій, у санкційних списках є лише одноіменна компанія.

  
  

Таким чином, низка компаній відіграла ключову роль у забезпеченні російської агресії проти України. Документально підтверджено, що саме через них проходили військові вантажі та фінансові операції. Однак санкційна політика Заходу досі ігнорує цю ланку військової логістики, що ставить під сумнів ефективність тиску на режим Лукашенка та його союз із Кремлем. Ба більше, практика показує: навіть у таких «союзних» проєктах Росія не соромиться використовувати партнерів у власних інтересах. Білоруські компанії виявляються втягнутими не лише в схему військових поставок, але й у фінансові конфлікти — як показав випадок із «Промдеталь», що завершився лише після дворічних судових розглядів і виплати майже 873 тис. доларів. Фактично «братська співпраця» обертається для Білорусі не лише міжнародною ізоляцією, а й банальними збитками від партнерів, які воліють «забувати» про розрахунки.