Лукашенко і нова "вісь зла": Мінськ та Іран, "мирний атом" та "шахеди"

20 серпня Олександр Лукашенко приймав у Мінську ще одного диктатора — новообраного президента Ірану Масуда Пезешкіана. Зустріч двох автократів пройшла з обміном компліментами та завершилася спільною заявою про "поглиблення двосторонніх відносин".

Та за дипломатичною риторикою ховається куди небезпечніша реальність: Мінськ демонстративно підтримує ядерні амбіції Ірану й готовий до військово-технічного співробітництва з країною, яка перебуває під жорсткими санкціями та несе пряму загрозу глобальній безпеці.

"Мирний атом" з ризиком глобального конфлікту

Лукашенко відкрито заявив про підтримку іранської ядерної програми — нібито "мирної". Проте відомо, що саме ця програма вже понад 20 років викликає занепокоєння міжнародної спільноти. Ще у 2003 році МАГАТЕ виявила таємні іранські центрифуги для збагачення урану.

А вже в ніч на 22 червня 2025 року Сполучені Штати провели масштабну операцію "Midnight Hammer", завдавши точкових ударів по ключових іранських ядерних об’єктах. У той час, як світ намагається стримати атомну загрозу, Лукашенко без вагань стає на бік країни, яка прагне переграти всіх за допомогою збагаченого урану.

Це — не дипломатія. Це — свідоме позиціонування себе в новій "осі зла".

Військово-технічна співпраця без секретів?

Під час перемовин Лукашенко заявив про готовність до співпраці з Іраном у "військово-технічній сфері". Пряма цитата:

"Ми готові співпрацювати з вами — від питань продовольчого забезпечення до військово-технічного співробітництва. Тут немає ніяких секретів."

І справді — секретів тут дедалі менше. За останні місяці в Мінську вже відкрито виробництво ударних дронів. Водночас Україна, за негласними домовленостями, утримується від ударів по білоруській території. Кремль, імовірно, використовує цю "сіру зону", поступово переміщаючи виробничі потужності з Росії до Білорусі — подалі від українських ракет.

А тепер до цієї схеми може бути залучений Іран.

Дрони, війна і наслідки для Білорусі

Що це означає на практиці? Якщо Іран розмістить у Білорусі виробництво ударних безпілотників — мова може йти про "Шахеди", аналогічні тим, що атакують Київ, Харків і інші міста. Або — про нові іранські розробки з використанням білоруських технологій, які стануть ще складнішими цілями для ППО.

І як тільки ці дрони почнуть нести смерть із білоруської території — відповідь ЗСУ буде неминучою. Україна не залишить поза увагою об'єкти, які тероризують її мирне населення — незалежно від того, де вони розташовані.

Таким чином, режим Лукашенка відкрито наближає Білорусь до втягування у повномасштабну війну — не як тил чи сателіт, а як безпосереднього співучасника агресії.

Подарунок Ірану та зрада білоруського суверенітету

Зовнішньополітичні наслідки теж очевидні: співпраця з Іраном у сфері ВПК та ядерної програми може призвести до введення проти Білорусі додаткових міжнародних санкцій та визнання її де-факто сателітом Росії та союзником Тегерана.

Передача іранцям білоруських технологій (у тому числі тих, що лишилися з радянських часів) — це ще один внесок у глобальну дестабілізацію, від Близького Сходу до Південної Азії.

Білорусь більше не приховує, на чиєму вона боці. Лукашенко самостійно й цілеспрямовано записує свою країну до складу авторитарної коаліції, яка протистоїть цивілізованому світу. Зустріч із президентом Ірану Масудом Пезешкіаном — це не просто дипломатичний жест. Це — чергова декларація участі у війні, диктатурі, атомній загрозі. А значить, і чергове попередження для всіх білорусів: режим веде країну до прірви, виштовхуючи її зі статусу держави — в статус ворога.