Президент України Володимир Зеленський окреслив новий геополітичний пояс стабільності: від Скандинавії через Мінськ і Київ до Південного Кавказу. Це сталося під час зустрічі лідерів Європи - учасників Joint Expeditionary Force. Це означає, що Білорусь буде вписана до нового Союзу, й без неї свої майбутні кордони ЄС вже не уявляє. Для Білорусі це чудовий знак – спічрайтери Президента України нечасто пишуть тексти, які не будуть схвально сприйняті в Європі. Вочевидь, саме цю тезу, озвучену українським лідером, й хотіли почути лідери світових держав.
«Усі ми зараз – на історичному повороті. Варіантів лише два: або терористичній Росії вдасться зламати свободу, і тоді всім нашим континентом пошириться зона геополітичної нестабільності, яка існує на сході Європи, або завдяки багатьом рівням і форматам співпраці, зокрема регіональним, завдяки нашому спільному захисту свободи Росія програє в цьому протистоянні. І коли вона програє, як наслідок, буде реалізовано історичний шанс на геополітичну стабільність по всій лінії від Скандинавії через Мінськ і Київ до Південного Кавказу».
Ці слова Зеленського зустріли чемними оплесками. Але за ними криється значно більш глибокий підтекст.
Насправді, якби Білорусь навіть не згадали, усі б це зрозуміли. Режим Лукашенка вже звикли ототожнювати з Путіним. Проте не все так просто.
Білорусь – це не Росія. Цю тезу на Заході демократичні сили просувають уже кілька років. Але, схоже, не в останню чергу саме завдяки підтримці України світові лідери нарешті стали розглядати можливість включення цієї країни до майбутнього безпекового поясу.
Є результати соцопитувань. Згідно з ними, лише 8% білорусів підтримує розмивання своєї країни в рамках федерації з РФ. Іще раз – проти приєднання до Росії виступає переважна більшість громадян Білорусі.
Це означає, що підтримка Олександра Лукашенка ґрунтується лише на папері. Навіть ті, хто зараз виступає за його кандидатуру як очільника держави, не схвалюють перетворення своєї країни на один із федеральних округів.
Звучить цинічно, але історія підказує: багато хто з сьогоднішніх поплічників режиму після повалення диктатури Лукашенка найбільш завзято виступатимуть за повний розрив всіх стосунків із Кремлем. Їм треба буде зберегти життя, свободу і посади. Жодного спротиву всередині країни не буде. Але впораються і без них - білоруси справді ніколи не хотіли бути під Москвою.
Входження Білорусі до кола європейських країн, створення нового Балто-Чорноморського Союзу – наступна мрія для майбутніх поколінь. А, може, вже й для нинішніх. Словами про потужну вертикаль від Скандинавії аж до Південного Кавказу окреслено той напрямок, що задала для всіх Європа.
Це є надією для всіх зґвалтованих Росією країн: Грузії, Вірменії та Білорусі. Суспільству чітко дали зрозуміти: перемога неодмінно буде. Скільки доведеться боротися, бозна. Але саме ці держави Захід розглядає без прив’язки до постатей диктаторів чи посіпак Москви, які наразі їх очолюють.
А Білорусь обов’язково буде вільною.
Її чекають у Європі.