Лукашенко – не президент. Він представник російської мафії у Білорусі, – Подоляк

Заява Олександра Лукашенка щодо наступу російських військ на Україну в лютому 2022-го спричинила чергову інформаційну хвилю. Спочатку диктатор повідомив, що, мовляв, саме ЗСУ спровокували російську армію, яка мирно поверталася додому вздовж білорусько-українського кордону. А буквально нещодавно Лукашенко видав черговий пасаж, заявивши, що не спілкувався з Путіним під час вторгнення його армади з території Білорусі в Україну. Це вкотре підтверджує – Лукашенко не має влади у своїй країні. Чому – пояснює радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.

Володимир Путін не питав дозволу у Лукашенка, щоб напасти на Україну з Білорусі. Про це заявив сам білоруський диктатор. «Він мені не дзвонив. І я йому не дзвонив», – повідомив самопроголошений президент. І хоча покроково встановити все підґрунтя того, як розпочиналося повномасштабне вторгнення, буде можливим лише після завершення війни, вже сьогодні можна говорити, що навряд чи Лукашенка у Кремлі сприймають самостійною фігурою, яку варто посвячувати у деталі подібних планів.

Представник Офісу Президента України Михайло Подоляк впевнений: слова Лукашенка свідчать про відсутність у нього політичної суб’єктності. Бо фактично сам очільник Білорусі визнав – на його території щось цілком може відбуватись без його відома.

"Ми не раз говорили, що він не є повноцінним, повноважним президентом суверенної держави. Він є частковим представником російської мафії у Білорусі, якщо так можна сказати. На його місці, звичайно ж, я не робив би подібних необережних заяв".

Подоляк стверджує, що розуміє підґрунтя такої поведінки Лукашенка: він просто хоче дистанціюватися від усього, що стосується перших днів війни. Тому що українці пам'ятають, наскільки об'ємно та масштабно використовувалась територія Білорусі. А ще є полігони, де проходять підготовку російські збройні сили. І техніка, яку РБ передавала і передає Російській Федерації у рамках так званої Союзної держави.

Але головне, що Лукашенко своєю заявою сам підписався під власною політичною нікчемністю. Спроба відмежуватися від путінського нападу вкотре підкреслює (і для білоруської опозиції це цікавий сигнал), що цей суб'єкт не має повної автономії. І, відповідно, не впливає на чимало процесів у Білорусі.