
В світовому спорті наразі склалась справжня криза. Через різні трактування рекомендацій щодо допуску представників країн-агресорів на Олімпі панує справжній хаос. Частина федерацій виступає категорично проти допуску до міжнародних змагань спортсменів з Росії й Білорусі. Дехто воліє не помічати конфлікту й додержується гасла «Спорт — поза політикою». Ще частина виступає за участь спортсменів у змаганнях у разі, якщо вони документально підтвердять своє негативне відношення агресії проти України. Але ясно одне: спокійного повернення у великий спорт адептів «руського миру» не відбудеться, а безтурботне життя федерацій, які цікавлять лише проценти від МОК, скінчилося. Остаточне узгодження політики у світовому спорті щодо РФ та Білорусі мають сформувати конгреси в Естонії та Польщі. Чого від них чекати, спрогнозував виконавчий директор Фонду спортивної солідарності Олександр Опейкін в ефірі Euroradio.
Одразу після агресії РФ проти України та активної співучасті у цьому Білорусі рубікон довелось переступати не лише лідерам західних держав. Перед дилемою опинилась вся система світового спорту. Що робити з представниками країн-агресорів? Чи допускати їх до міжнародних змагань? Яку відповідальність несуть атлети за політику своєї держави, й чи допоможе «спортивне ембарго» відновленню моральної справедливості?
Ці питання насправді складні. Бо в чому завинив спортсмен, який роками відточував свою майстерність у країні, яка розв’язала агресію проти іншої держави? Чи мусить він нести відповідальність за політику Путіна чи Лукашенка? Спортивний вік недовгий…
У цьому питанні Міжнародні федерації наразі мають дотримуватися рекомендацій Міжнародного олімпійського комітету. Але МОК ухвалив по-справжньому єзуїтське рішення — після затвердження загальних положень про неприпустимість агресії й «мир в усьому світі» організація поклала кінцеве рішення безпосередньо на… самі національні федерації. Відтак, у світовому спорті сталася безпрецедентна ситуація, коли, скажімо, Wimbledon торік не допустив російських й білоруських тенісистів до участі в змаганнях, а Міжнародна Федерація боксу не побачила у цьому жодних перепон.
«Спортсмени не мають страждати, якщо вони висловлюють антивоєнну позицію і заперечують агресію, — впевнений виконавчий директор Фонду спортивної солідарності Олексадр Опейкін. — Наразі федерації, які залежать від російських грошей, роблять все, аби заперечити подібну постановку питання. Здебільшого «миротворчу» позицію займають африканські чи латиноамериканські федерації. Європа та Північна Америка стоять на більш рішучих засадах».
За словами Олександра Опейкіна, наразі всі чекають рішення, яке буде задеклароване конференції у Таллінні, яка відбудеться найближчим часом. Потім рекомендації естонських зборів мають бути ратифіковані на підсумковій конференції у Польщі.
Найбільш рішучий варіант передбачає те, що спортсмени з Росії й Білорусі, які бажають брати участь у змаганнях, мають публічно висловити свою позицію щодо війни.
«Анонімно можна підписати що завгодно! А антивоєнна декларація має бути публічна. Треба засудити військову агресію, треба задекларувати своє ставлення до моральних цінностей, прав людини тощо. Й тільки така заява може слугувати «пропуском» до світового спорту», — вважає Олександр Опейкін.
На думку активіста, загальні положення цих правил будуть ухвалені вже 15 травня в Естонії. Спортсменам доведеться обирати: залишатись в резервації в компанії спортивних федерацій КНДР, Венесуели та Ірану (хоч навіть до цих країн не було ухвалене настільки жорстке рішення), чи повернутись до еліти світового спорту.
Але ясно одне: вже протягом двох тижнів увесь спортивний світ почне жити за новими правилами. Після цього режими Путіна і Лукашенка постануть перед остаточною дилемою: змиритись з тим, що перші номери спортивних рейтингів масово засуджують обох диктаторів, або опустити залізну завісу уже наглухо, остаточно поховавши свій великий спорт.
Comments