Сьогодні білоруси відзначають День державного герба і прапора. Саме 19 вересня 1991 року парламент республіки затвердив Пагоню та біло-червоно-білий прапор офіційними державними символами.
Історики зауважують: перша згадка про поєднання цих кольорів відноситься до битви під Оршею. Тоді союзні війська Великого Князівства Литовського та Польщі під проводом Костянтина Острозького буквально знищили московське військо. Приниження московитів відбувалося саме на тлі біло-червоно-білих прапорів, що символізували благородство та кров, пролиту в боротьбі за свою землю.
Після складного історичного періоду в складі Російської імперії БЧБ-прапор знову повернувся як символ незалежної країни у 1917-му, коли була створена Білоруська Народна республіка. У «Ваяцкому марші», який став гімном нової держави, його автор Макар Костевич присвятив національному стягу окремі рядкі:
Няхай жыве магутны, сьмелы
Наш беларускі вольны дух.
Штандар наш бел-чырвона-белы,
Пакрый сабой народны рух.
У 1991-му в Біловезькій пущі саме під біло-червоно-білим прапором Станіслав Шушкевич поставив підпис про припинення існування СРСР. Повернуті символи уособлювали прагнення Білорусі повернути собі статус незалежної, сильної та справедливої держави.
Але після приходу до влади Олександра Лукашенка ситуація змінилась. В 1995 році в результаті незаконного референдуму нинішній диктатор повернув у якості державного символу окупаційний прапор, під яким Москва провадила колоніальну політику у Білорусі.
Зробивши це, Лукашенко свідомо виніс себе за рамки національного проекту. Як виявилося пізніше, це був лише перший його крок зі знищення суверенітету Білорусі.
На відміну від червоно-зеленого полотнища, саме БЧБ-прапор вважається справжнім символом білорусів. Саме біло-червоно-білі-кольори майоріли на масових акціях протесту, де білоруський народ виборював своє право на незалежність, намагаючись змістити проросійський маріонетковий режим.
Сьогодні під БЧБ-прапором гуртуються й упізнають один одного білоруси у вигнанні. Ці кольори є історичними для всього білоруського народу, чого абсолютно не можна сказати про штучний проект Лукашенка. Не маючи кореневого підґрунтя, нинішні, насаджені згори символи тоталітаризму, зникнуть одразу після падіння диктатури.
Білоруський народ виборе своє право на існування під власним історичним прапором. Прикладом для них є ті самі українці, які повернули свої державні символи, й жодного разу не дали поставити під сумнів їхнє існування.
Як і власний суверенітет.
Слава Україні! Жыве Беларусь!