У понеділок, 19 вересня у Швейцарії розпочався суд над Юрієм Гаравським — колишнім бійцем білоруського спеціального загону швидкого реагування (білор. Спецыяльны атрад хуткага рэагавання, САХР). Приводом для суду стало інтерв’ю Гаравського у 2019 році, де він публічно заявив про свою причетність до зникнень білоруських опозиційних діячів. А саме – критиків Лукашенка: Юрія Захаренка, Віктора Гончара та Анатолія Красовського.
Відомо, що навесні та восени 1999 року в Білорусі зникли колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, екс-глава Центрвиборчкому Віктор Гончар та бізнесмен Анатолій Красовський. Офіційне розслідування їхнього зникнення результату не дало, через 20 років його зовсім припинили.
Хоча ще 2004 року спецдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Христос Пургурідес, вивчивши всі обставини, дійшов висновку, що Захаренка, Гончара та Красовського викрали та вбили бійці білоруського спеціального загону швидкого реагування (білор. САХР) під командуванням підполковника Дмитра Павліченка з відома керівництва. Таку версію поділяють і рідні зниклих, але довести її поки що не вдалося, як повідомляє «Зеркало»
Насильницьке зникнення підпадає під злочини, на які поширюється універсальна юрисдикція, і справу на колишнього бійця САХР — Гаравського порушили саме за цією статтею. Позивачами виступили дочки зниклих опозиціонерів: Олена Захаренко та Валерія Красовська. Родина Гончара, як і раніше, перебуває в Білорусі, і тому у справі участі не брала.
Під час судового процесу суддя Олаф Гумбель намагався розібратися в соціальному становищі звинуваченого, в його мотивах, та чому існує розбіжність між інформацією в інтерв’ю Гаравського у 2019 році та його свідченнях у суді.
«З мене [в інтерв'ю 2019-го] зробили кілера. Я нікого не вбивав, просто робив затримання. Я хочу донести до всіх, що зараз у Білорусі диктатура. Людей безкарно вбивають», - наполягав Гаравський.
В суді розібралися і з участю Дмитра Павліченка — екс-командира бригади спецназу внутрішніх військ МВС Білорусі. Зазначається, що причетність Павліченка до вбивств опозиціонерів можлива. Тому що, ще у 2000-х із рапортів високопоставлених силовиків стало відомо, що Павліченко брав пістолет для виконання смертних вироків у дні зникнення опозиціонерів.
Розповіді колишнього бійця САХР обидві жінки-позивачки вірять, незважаючи на зміни у його свідченнях під судового процесу. Тепер вони чекають на рішення суду.
Останнє слово Гаравського було коротким: «Шановний суд, ви зараз прийматимете рішення. [Якщо] винесете суворе рішення — я більш ніж впевнений, що більше у світі ніхто не повідомлятиме про злочини влади».
Суддя Гумбель повідомив, що вирок оголошувати усно не буде. Його надішлють сторонам поштою наступного тижня. Це може стати першим вироком у справі про зникнення наприкінці 1990-х критиків Олександра Лукашенка.