Ці слова видатного письменника Василя Бикова дорогі серцю кожного справжнього білоруса. Василь Биков, з дня народження якого сьогодні минає 100 років — визнаний класик білоруської літератури, що здобув світове визнання і був номінований на Нобелівську премію. Він ввійшов в світову історію як автор оповідань і романів, присвячених Другій світовій війні, де він відстоював ідеї та моральні якості, випробувані у вогні боротьби з фашизмом: вірність вічним загальнолюдським цінностям, любов до рідної землі, гідність працівника і воїна. Його творчість увійшла до золотого фонду світової літератури завдяки таким творам, як "Сотников", "Альпійська балада", "Дожити до світанку", "Знак біди".
За національно-орієнтованого уряду цей ювілей був би перетворений на подію світового масштабу. Але лукашенківський режим може лише насаджувати у країні чужі свята. Національна ж гордість білоруської нації для нього чужа.
Василь Биков стояв біля витоків створення Білоруського Народного Фронту і за своє життя часто критикував авторитарний режим у Білорусі. У середині 1990-х років влада почала активні напади на нього за опозиційну позицію до Лукашенка, що змусило письменника на тривалий час виїхати за кордон. Тож останні роки життя йому довелося провести на еміграції. З цієї ж причини в Мінську немає жодного пам'ятного місця, присвяченого великому білорусу. А квартира в Гродно, де жив письменник, була продана з молотка.
Автор помер 22 червня 2003 року, але й після смерті його пам'ять продовжує лякати офіційний режим: книги Василя Бикова в Білорусі не перевидавалися, а фільми про його життя та творчість заборонені. Цинізм влади полягає ще й в тому, що, розуміючи, що згадки про письменника неможливо витерти з народної пам'яті, вона відкрила офіційну виставку до 100-річчя від дня народження митця у Білоруському державному музеї-архіві літератури та мистецтва, прибравши з експозицій все, що стосується його критики Лукашенка та вимушеної еміграції.
Нагадаємо, Биков далеко не єдиний митець, чию спадщину влада намагається зтерти. Під забороною також, наприклад, Лауреат Нобелівської премії Світлана Алексієвич. А праправнук великого Янки Купали Микита Бруй був засуджений неповнолітнім і досі знаходиться у в'язниці.
Comments