Відносини між Білоруссю та Україною зараз переживають найбільшу кризу за всі роки після проголошення (відновлення) незалежності наших республік у 1991 році. Проте необхідність констатації стану речей та пошуку виходу з кризи є очевидною. Викладені нижче тези прошу вважати інформацією для роздумів та пропозицією до дискусії.
Без демократичної Білорусі нема безпечної Європи. Українці переконалися в цьому 24 лютого 2022 року та протягом подальшого розвитку широкомасштабної російської агресії проти нашої держави.
Без незалежної України незалежна Білорусь неможлива. Це аксіома.
Білоруській та українській спільноті не варто зосереджуватися виключно на зустрічі лідерів, а будувати горизонтальні зв’язки.
Білоруська та українська політичні нації завершують процес свого становлення (можливо, одними з останніх у Європі). Наші шляхи не є подібними, вони нагадують залізничні рейки, відтак чим більше «шпал»-контактів поміж ними, тим більш успішними вони будуть.
Давайте почнемо з інвентарізації претензій один до одного – без усвідомлення рівня та номенклатури проблем нам не вдасться рухатися далі.
Порядок денний двостороннього діалогу мають формувати експерти з двох боків. Можливо, їх ще доведеться виростити або посилити існуючий експертний складник.
Консолідуючим для демократичних сил Білорусі може стати «політичний міф 2020 року», для цього є низка передумов – візуальних, ідеологічних, смислових.
Теза про «триєдиний слов’янський народ», яку просуває Кремль з середини ХІХ століття – відверто ворожий наратив, йому необхідно протидіяти, беручи участь у формуванні наративу Балто-Чорноморського регіону.
Пріоритетом для діалогу з боку України Відносини між Білоруссю та Україною зараз переживають найбільшу кризу за всі роки після проголошення (відновлення) незалежності наших республік у 1991 році. Проте необхідність констатації стану речей та пошуку виходу з кризи є очевидною. Викладені нижче тези прошу вважати інформацією для роздумів та пропозицією до дискусії.є білоруська діаспора, оскільки це ті громадяни РБ, які не хочуть асоціюватися з Лукашенком.
Білоруська діаспора має стати локомотивом з просування наративів про білорусько-українську співпрацю, оскільки її представники підтримують контакти з родичами, друзями, колегами, які залишилися у Білорусі. Неформальна комунікація спроможна обходити численні заборони.
Сьогодні для білорусів та українців є важливішим не створення страткому, а боротьба проти фейків шляхом збільшення знань один про одного.
Варто звернути увагу: російська мова для українців зараз часто сприймається як мова ворога (попри значну кількість російськомовних громадян України). Для Білорусі російська – одна з державних мов. Тому варто створювати провідники по культурі Білорусі та України.